ЗАБАГАТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до забагаті́ти. У комедії «Мамаша» (1904 р.) Кропивницький, повторюючи давні мотиви про забагатілу селянську верхівку, показав і гостру класову боротьбу на селі (Збірник про Кроп., 1955, 123); Забагатілі на праці й крові простих людей — американські капіталісти хотіли б підгорнути під свою владу, під свій диктат і капіталістів усіх інших країн (Смолич, VI, 1959, 490).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 14.