ЗАБАГА́НКА, и, ж. Примхливе бажання, каприз. Від дитинства звикла [Ядзя], що всі коло неї старалися угодити дрібним забаганкам пещеної дитини (Кобр., Вибр., 1954, 93); Там [у кузні] сперечались в ночі й ранки Про те, що діялось давно, Про дивні панські забаганки, Про їхні страви і вино (Мал., Серце.., 1959, 214); Федір радо виконував усі Маринині забаганки (Мушк., Серце.., 1962, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 14.