ЗАБА́ВНИК, а, ч., розм. Той, хто вміє забавляти, веселити, смішити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 14.