З’Ї́ЗДИТИСЯ, иться, док., розм. Від тривалої роботи знесилитися, змучитися. Був кінь, та з’їздився (Укр.. присл.., 1955, 146).

З’ЇЗДИ́ТИСЯ див. з’їжджа́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 583.

З’ї́здитися, джуся, дишся, гл. Изъѣздиться. Був кінь та з’їздився. Ном. № 1898. Не тілько що, але й зелізо з’їздиться. Ном. № 2728.

З’їзди́тися, джуся, дишся, сов. в. з’їхатися, з’їдуся, дешся, гл. Съѣзжаться, съѣхаться. Тим ся кажу поховати, де ся пани з’їздя. Гол. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 155.