З’Я́ВИЩЕ, а, с.

1. розм. Поява, з’явлення кого-, чого-небудь. Притаїлось все, пополохалось Перед з’явищем тучі грізної: Вітерець ущух,— ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (Стар., Вибр., 1959, 60).

2. заст. Те саме, що я́вище. Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих з’явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят (Н.-Лев., II, 1956, 390); Я зміркував, що погляди отця з-під Бродів не дивоглядний унікум, а певне доволі розповсюджене з’явище, яке мене зацікавило (Коцюб., III, 1956, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 743.