ЖУЇ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Віддаватися почуттєвим насолодам; вести життя жуїра. Їм би сидіти в Парижі, кататися в пишних каретах, жуїрувати і розважатись на банкетах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 546.