ЖУРНА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до журна́л. Саклатвала подав мені маленький журнальчик у барвистій палітурці (Трубл., III, 1956, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 549.