ЖУРАВЛИ́НА, и, ж.

1. Вічнозелена кущова сланка рослина з тонкими ниткоподібними гілками, що дає червоні їстівні ягоди; клюква. Журавлина — вічнозелений кущ, росте на кислих торфових грунтах.. і болотах (Колг. енц., І, 1956, 328).

2. Червона кисла ягода цієї рослини. Не слід пропускати журавлину через м’ясорубку, протирати через металеві сита (Технол. пригот. їжі, 1957, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 547.

Журавли́на, ни, ж. Раст. Клюква.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 493.

журавли́на (зменшене — журавли́ночка) = журави́на — вічнозеле­на кущова сланка рослина з тон­кими нитчастими гілками, що дає червоні їстівні плоди; ягоди цієї рослини; клюква. Поїхав мій милий по журавлини, погубив коники, Бо­же мій милий! (П. Чубинський); Я не царівна, не королівна: батькова дочка як ягодочка, матчина дочка, журавиночка (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 227.