ЖУРА́ВКА, и, ж., розм. Самка журавля; журавлиця. Де журавка ходила. Там пшениця вродила. Де журавель походив, То там кукіль уродив (Укр.. лір. пісні, 1958, 397); Зашумлять під вітром Сосни зеленаві, Пролуна журавки тихий крик (Забашта, Квіт.., 1960, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 547.

Жура́вка, ки, ж. Самка журавля. Над річкою, над бистрою там журавка купалася. Мет. 447. Ум. Жура́вочка. Був собі журавель та журавочка. Г. Барв. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 493.