ЖУР, у, ч., діал., рідко. Те саме, що жура́. Що ж ти ходиш до другої, А мене хвилює жур? (Мал., Народження.., 1939, 169); * Образно. Літо вже зміняв зимовий жур (Руд., Ленінградці, 1948, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 547.

Жур, ру, м. = Джур. Мати жар варила. Гол. ІІ. 197.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 492.

жур — давня українська страва — вівсяний кисіль: вівсяне борошно розводили водою, ставили на піч, щоб скисло, потім варили та їли з конопляною олією.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 226.