ЖОРНОВИ́Й, а́, е́. Стос. до жорен (у 1, 3 знач.). Переробка зерна простого помелу.. провадиться на жорновому посаді типу «Фермер № 2» (Колг. енц., II, 1956, 79); Він бачить коло порога жорновий камінь (Кучер, Пов. і опов., 1949, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 544.

Жорно́вий, жорня́ний, а, е.

1) Относящійся къ ручной мельницѣ.

2) — хліб. Хлѣбъ изъ муки, смолотой на ручной мельницѣ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.