ЖОРЖИ́НА, и, ж.

1. Трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих, що цвіте великими різнобарвними квітками і розмножується вегетативним способом. Буйними кущами росли три жоржини, слалася по землі красоля (Шиян, Баланда, 1957, 144).

2. Квітка цієї рослини. Після того якось, на Маковія, Тося подала йому квітку-жоржину (Смолич, Мир.., 1958, 34); * У порівн. Зорі вночі, як жоржини (Мас., Сорок.., 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 544.

Жоржи́на, ни, ж. Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. І. 120. Мил. 13. Нема цвіту світлішого над жоржину. Чуб. V. 440.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 491.

жоржи́на — трав’яниста декора­тивна рослина родини складноцві­тих, що цвіте великими різнобарв­ними квітками і розмножується ве­гетативним способом, а також квіт­ка цієї рослини; квітка походить із Мехіко, в Україну прийшла у XVIIIст.; дуже поширена й улюбле­на в народі, опоетизована в худож­ній творчості. Нема цвіту світлішо­го над жоржину (пісня); Зорі вночі, як жоржини (Т. Масенко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225.