ЖО́ВЧНО. Присл. до жо́вчний 2. — Пане Боніфаціуш, де ваші хлопи? Он як пан стежить за ними, — жовчно прорипів він (Тулуб, Людолови, II, 1957, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542.