ЖОВТУ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що жовтяни́ця¹. Захворіла Фрося — так звали дівчину — на жовтуху і стала швидко чахнути (Минуле укр. театру, 1953, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542.