ЖО́ВТО-БЛАКИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який поєднує в собі жовтий і блакитний кольори. Жовто-блакитні прапори.

2. іст. Стос. до української буржуазно-націоналістичної контрреволюції, що мала прапор такого кольору. Став [В. Боженко] командиром червоного Тара-щанського полку і разом з богунцями Щорса визволяв від жовто-блакитних банд Київ (Цюпа, Україна.., 1960, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 541.

жо́вто-блаки́тний — який поєд­нує в собі жовтий і блакитний ко­льори — колір стиглого колосу й колір чистого неба; кольори націо­нального прапора України (офі­ційна назва Державного прапора України — синьо-жовтий стяг).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225.