ЖОВТИ́ЗНА́, ти́зни́, ж. Абстр. ім. до жо́втий. Взявся мертвою жовтизною.. дубовий листок (Жур., Вечір.., 1958, 405); У місячному сяйві до жовтизни бліде обличчя Тура з різко окресленими тінями ставало натхненним (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 639).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 540.