ЖОВТА́ВИЙ, ЖОВТЯ́ВИЙ, а, е. З жовтим відтінком, з жовтизною. Сумовито миготить з маленьких вікон жовтаве світло каганця (Фр., II, 1950, 106); Пшениця вигравала лискучими жовтавими хвилями (Донч.,У, 1957,137); Жовтява блідість обличчя свідчила про глибоке зомління (Смолич, І, 1958, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 539.

Жовта́вий, а, е. Желтоватый. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 488.