ЖОВНІ́РСТВО, а, с., іст. Збірн. до жовні́р 1. На чверть милі від Зборова стояв гомін, розносились гучні співи безпечного королівського жовнірства (Кач., II, 1958, 459).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 539.

Жовні́рство, ва, с. соб. Солдаты. Приїхав до Січі, аж там стоїть жовкірство і бере од козаків десяту рибу. ЗОЮР. І. 275.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 488.