ЖО́ВНО див. жо́вна.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 539.

жовно́ (мн. жо́вна) —

1) затверді­ла хвороблива пухлина у вигляді ґулі на тілі людей, тварин, на рос­линах. Обсіли його жовна, то й по­валявся мало не два роки (А. Свидницький);

2) перев. у множині — мускули на вилицях, що випинаю­ться при стисканні щелеп.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 224.