ЖМУ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жмут. В траві лежали Грицько і Яків, коло їх валялися розкидані по траві книжки, жмутики конвалій (Вас., І, 1959, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 538.