ЖИ́ТЯНИЙ, а, е, розм.

1. Прикм. до жи́то 1. Житяні копи.

2. рідко., З домішкою жита (у 1 знач.). Гарна була [на полі] в його пшениця, тільки житяна (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 536.

Жи́тяний, а, е.

1) Сдѣланный изъ ржаной соломы. Дала йому мати житяную пужку. Чуб. ІІІ. 321. Жи́тяна кві́тка. Букетикъ изъ колосковъ ржи. КС. 1897. VII. 79.

2) Съ примѣсью ржи. Гарна була в його пшениця (на полі), тільки житяна. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 486.