ЖИТТЄСТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е. Здатний творити, перебудовувати життя. Ленінізм є великим життєстверджуючим вченням (Біогр. Леніна, 1955, 286); Ідеї з’їзду [XXI з’їзду КПРС] покоряють людей своєю життєстверджуючою силою, роблять величезний вплив на весь хід світового розвитку (Рад. Укр., 9.V 1959, 2); // Пройнятий оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом. На весь світ лунає життєстверджуючий голос радянської літератури (Тич., III, 1957, 445); З якогось часу його особливо тягло до веселої життєстверджуючої музики (Збан., Малин. дзвін, 1958, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 534.