ЖИТТЄРА́ДІСНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. життєра́дісний. Вийшовши на волю на двадцять четвертому році життя, людиною дорослою, з визначеним уже характером, він не втратив своєї природної веселості і життєрадісності (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 534.