ЖИТТЄЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить життя. Сивий, але молодий, життєлюбний, він чув, як б’ється у великій тиші його серце (Скл., Святослав, 1959, 630).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 534.