ЖИТТЄЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що життєлю́б. Незважаючи на всі житейські бурі і незгоди, [Л. М.] Толстой був великим життєлюбцем і правдолюбцем, переконаним оптимістом (Рад. Укр., 9.IX 1958, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 534.