ЖИТТЄ́ВИЙ, а, е, ЖИТТЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до життя́ 2, 3. Антін мав життєвий досвід, в голові — розум, але прикласти його не було до чого (Чорн., Визвол. земля, 1950, 49); Юнацтво моє проходило щасливо, і мені здавалося, що ніяких труднощів на моєму життьовому шляху не буде (Ю. Янов., 1,1958, 480); Пригадаймо страшні своєю гіркою життєвою правдою оповідання Василя Стефаника про давнє.. галицьке село (Рильський, III, 1956, 41); // Характерний для щоденного, буденного життя; повсякденний. Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Коцюб., І, 1955, 180); Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози, ніж чоловіки (Л. Укр., III, 1952, 700).
Життє́вий (життьови́й) рі́вень див. рі́вень.
2. перен. Дуже важливий у житті, для життя; основний. Життєві центри [Київської Русі в XIII ст.] перемістились на північ до Москви, і на захід, до Червоної Русі (Довж., III, 1960, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 533.