Житов’я́, в’я́, с.

1) Житье. Левч. 40.

2) = Жилище. На усю садибу їх, на усе житов’я пала пустиня. МВ. (О. 1862. І. 97).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 486.