ЖИ́ТНИЩЕ, а, с. Поле, на якому росле жито. — Оце ми вже поминули житнище,— каже дід Данило,— перейдімо на другі гони (Ю. Янов., 1,1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 533.