ЖИТИ́НА, и, ж., діал.

1. Стебло жита. А ось край стежки жовтий колосок Похилена житина ледь тримає, Колише зерно і сама дрімає (Вирган, В розп. літа, 1959, 122).

2. Зернина жита.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 532.

Жити́на, ни, ж.

1) Ржаной стебель. Мнж. 145. Бач, житина як добра очеретина.

2) Ржаное зерно. В’язь на огірках завбільшки з житину. Черк. у. Запорошив око житиною. Г. Барв. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 485.