ЖИТЕ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до життя́ 2, 3. Знаменуючи безсмертя комсомолу, Який у битвах не здригне ніде, Крізь боротьби складну житейську школу Новий Корчагін в наші лави йде! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78); Через два роки вмер [Марковський], підточений сумнівами в непорушності й правоті старої житейської мудрості (Ле, Міжгір’я, 1953, 24); // Зв’язаний із щоденним звичайним побутовим життям; повсякденний, буденний. Іван загинув у своїх рідних горах, тікаючи від житейської суєти (Сміл., Сад, 1952, 319); Молодість, кохання, жага життя взяли своє. Їх не заглушити ні житейським невдачам, ні бюрократичній косності (Дмит., Розлука, 1957, 17).

◊ Жите́йське мо́ре, заст. — життя з його турботами, хвилюваннями, лихими пригодами. У мозолях кривавих руки, неначе два слабких весла, несли, несли в житейське море його дірявого човна (Уп., Вірші.., 1957, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 532.