ЖИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жирува́ти. — Де вже там те жирування… — зітхнувши, промовила Маринка. — Мабуть, вже доля моя така, що вік вдовувати доведеться… (Іщук, Вербівчани, 1961, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 531.

Жирува́ння, ня, с.

1) Кормежка (дикихъ животныхъ).

2) Шалости, заигрыванье парней съ дѣвушками и наоборотъ.

3) Въ формѣ: жированє. Инкрустація, инкрустированіе металломъ. Шух. I. 273, 280.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 485.