ЖИРОЇ́Д, а, ч., розм. Те саме, що живої́д. Нівечили мене, нівечили, бісові жироїди, поки не виперло з мене духу!.. (Стор., І, 1957, 113); [Михайло:] А ти про мене думав як? Щоб я мою Катрусю дав жироїдам на посміх? (Стар., Вибр., 1959, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 531.

Жирої́д, да, м. Кровопійца, живодеръ. Нівечили мене прокляті жироїди, поки не виперло з мене духу. Стор. І. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 485.