ЖИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до жигну́ти. * У порівн. Муравйова наче жигалом хто жигонув (Гончар, Таврія.., 1957, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 528.