ЖИВІ́СІНЬКИЙ, а, е. Пестл. до живи́й 1. То були живісінькі люди. Один був старий рибалка, Панас Круть, а другий — молодий, Панько (Н.-Лев., 1, 1956, 54).; Він кладе в інкубатор яйце — Звичайнісіньке куряче яйце, а за три тижні звідти — пі-пі! Курча! Живісіньке курча! (Донч., VI, 1957, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 525.

Живі́сінький, а, е. Совершенно живой.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 481.