ЖИВОСИ́ЛОМ, присл., розм. Всупереч чиєму-небудь бажанню; насильно, силою. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Вовчок, І, 1955, 202); Люди живосилом відірвали Мар’яна від дружини (Стельмах, Хліб.., 1959, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 527.

Живоси́лом нар. Насильно. Схотів мене, моя матінко, живосилом на оберемок та й потаскав у кущі. Харьк. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх. МВ. ІІ. 111. Живосилом не повінча.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 482.