ЖИ́ВОКІ́СТ, жи́воко́сту, ч., розм. ЖИ́ВОКОСТЬ, кості, ж. (Symphutum L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками. Підсушений корінь живокосту прикладають до кровотечних ран (Лікар. рослини.., 1958, 115); Збирають [бабки].. у вересні коріння живокості (Вільде, Троянди.., 1961, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 526.

Живокі́ст, ко́сту, м. и живо́кість, кости, ж. Раст. а) Окопникъ, Symphutum officinale L. ЗЮЗО. I. 168. б) Trifolium ochrolecum. Шух. I. 22. Пахуча берізка коло сухого дуплинатого пенька повилась і сліпий живокіст, і кружево червоної смілки. МВ. І. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 482.

живокі́ст = живокі́сть = живокі́с — багаторічна трав’яниста рос­лина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками; рос­те по вогких лугах; здавна вико­ристовують при лікуванні перело­мів (звідси й назва); подекуди до­давали до купелі новонародженої дитини, щоб була здоровою і невразливою до захворювань.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 220.