ЖИВОДЕ́Р, а, ч., розм. Те саме, що живої́д. З уст його часто зривалося: «Хай будуть прокляті оті живодери, глитаї» (Скл., Легенд. начдив, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 526.