ЖИВОГЛО́Т, а, ч., розм. Те саме, що живої́д. Фон Гофман зазирнув до рота, немов худобу купував, — звірячу пику живоглота Єгор навік запам’ятав! (Уп., Вірші.., 1957, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 683.