ЖИ́ВНІСТЬ, ності, ж., збірн., розм.
1. Свійські тварини, птиця. [Тиберій:] Їдуть на базар вози, везуть.. на продаж всяку живність: поросята, чуєте, як кувікають? Качки такають, гуси герготять, кури сокочуть! (Кроп., V, 1959, 246); Чи тільки сама живність гостей вражала? Були тут і плуги, що камінь вивертають (Горд., І, 1959,607).
2. Живі істоти, признач. для їжі. Жолкевський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407); Дрібно б’ючи крильцями, воно [галченя] з карканням розкривало дзьобик, а мати клала йому в рот якусь живність (Шиян, Гроза.., 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 526.