ЖИВЛЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що живу́щий 1. Над селом спустився вечір. Долом попливла живлюча прохолода (Колг. Укр., 10, 1962, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 526.