ЖИВЛО́, а́, с., діал. Усе живе, жива природа. За сонцем усе живло прокинулось (Мирний, II, 1954, 55); В її [природи] голосах не дзвеніло чуття людське — се радше був голос дикого, грізного живла… (У. Кравч., Вибр., 1958, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 526.

Живло́, ла́, с. Все живое, живущее. За сонцем усе живло прокинулось. Мир. ХРВ. Усе живло тремтіло його духу. Мир. ХРВ. 359.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 482.