ЖИВКИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що живу́чий 2. Спросоння зітхнула хвіртка, і уже Іван Васильович, приминаючи живкий подорожник, підходить до машини (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 550).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 525.

Живки́й, а́, е́. Живой, проворный, энергическій. Ярош живкий чоловік. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 482.