ЖИВИ́ТИ, живлю́, жи́виш; мн. жи́влять; недок., перех.
1. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін. Коріння [осокора] іще не вирване з землі, воно ще живить гілля свіжими соками (Руд., Вітер.., 1958, 155); Цілюща кисню сила вривалася крізь панцир льодовий і рибу на зимовищі живила… (Гонч., Вибр., 1959, 256); // розм. Забезпечувати кого-небудь продуктами харчування. Громада прийняла його в свої члени, живила його і зодягала за чергою (Фр., VI, 1951, 53); А як прийдеться з нашими вкупі живити Те дівчатко маленьке і теє хлопця, То.. більше риби ловитиму я (Л. Укр., IV, 1954, 268); Всі вони [бійці] з повагою говорять про кораблі Чорноморського флоту, що живлять нас і завжди приходять до Севастополя, коли нам стає важко (Кучер, Чорноморці, 1956, 417); * Образно. Я одержав нагороду. Слава партії й народу! Слава тим, хто мене вів, Соками землі живив! (Тич., II, 1957, 8).
2. Постачати, забезпечувати чим-небудь необхідним для нормальної дії. Кола з послідовно увімкненими «свічками» живив [П. М. Яблочков] струмами, що збуджувались у вторинних обмотках.. [індукційних] котушок (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 50); Дніпрова синя глибина Покірні двигає турбіни, І ллється електричний струм, Жадібні живлячи машини (Рильський, І, 1956, 182).
3. перен. Підтримувати кого-, що-небудь, сприяти зростові, розвиткові когось, чогось; запалювати, надихати. Саме з ним у Тараса була така безтурботна, захоплююча молода дружба, яка вливала сили, живила надії (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 146); Море давало натхнення великому художникові, живило його творчість (Довж., III, 1960, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 524.