ЖИВИ́ЛЬНИК, а, ч., техн. Клапан, що регулює надходження води, пального і т. ін. у машину, в апарат і т. ін. За своєю будовою [обпилювач ранцевий вентиляторний ОРВ] схожий на обпилювач ОР і відрізняється від нього більш удосконаленим живильником (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 524.