ЖИВЕ́НЬКО, присл., розм. Досить живо (у 2, 3знач.). Живенько він [ведмідь], що сили мав, На плечі каменюку взяв (Фр., XIII, 1954, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 523.