ЖИВА́ТИ, у теп. ч. не вживається, недок., розм., рідко. Багатократне до жи́ти 2, 3. Щасливий в світі той, хто так уміє жить, Як наші прадіди живали (Бор., Тв„ 1957, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 523.

Жива́ти, ва́ю, єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 480.