Про УКРЛІТ.ORG

жив

ЖИВ, а́, е́, присудк. сл., розм. Те саме, що живи́й 1. — А я на своєму слові стану: я за Чайченка дочки не ’ддам, поки жив (Вовчок, І, 1955, 215); — Як хочеш жив зостатиськидай чесно шаблю та й уже (Тич., І, 1957, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 523.

вгору