ЖЕРУ́Н, а́, ч., фам. Той, хто багато пожирає. Жерун і п’янюга був із нього такий, що часом самому вадило (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 522.