ЖЕ́РТВУВАТЕЛЬ, я, ч., рідко. Той, хто жертвує що-небудь, чим-небудь. Збирав я їх [книги] у жертвувателів без розбору (Бурл., Напередодні, 1956, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 522.