ЖЕРЕБО́К, бка́, ч. Умовний знак (дрібний предмет, папірець і т. ін.), який тягнуть з метою встановлення певної черговості, прав та обов’язків на що-небудь. Пішли вони [звірі] всією громадою до лева і слона і повідомили їх, що жеребків випало на обох порівну (Укр.. казки, 1951, 63); — Ми будемо жеребок з ним тягнути, вже домовлено (Довж., II, 1959, 217).

◊ Жеребо́к ки́нуто — шо-небудь вирішено остаточно. ..коли вже жеребок кинуто, треба облишити всякі виверти, треба прямо і відкрито роз’яснити найширшим масам, які тепер практичні умови успішного перевороту (Ленін, 9, 1949, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 520.